Історія школи
У кожної школи своя особлива історія. Особлива вона і у нашої школи, яка має більш ніж 100-річну історію. Книгу під назвою "Історія моєї школи" написала заступник директора з виховної роботи, вчителька етики Віра Петрівна Євтушок.
Перша школа в селі Рокитне заснована в 1897 році. Побудував її Царський уряд. Це було народне училище, навчалось 74 дитини. Директором і учителем був Петро Хомич Прилуцькій. Основними предметами були Закон Божий, письмо, арифметика.
Навчалися в цьому закладі не тільки діти заможних селян, але й бідаків. За непослух або не вивчення якогось предмета били вимоченими різками, які черговий учень приготовляв заздалегідь. Крім різок суворо наказували, ставлячи на коліна на горох або якусь крупу.
Вчителів на селі дуже поважали. Коли іде по вулиці вчитель, то, побачивши його із свого подвір’я, виходили і вклонялися йому чи то господар, чи то господиня, а може і дитина. Уважні були і старі, і малі. Поведінка учнів регламентувалася правилами, які не повинні були порушувати учні, а всю увагу звертати на навчання.
А для сільської дітвори та й ще бідної це було головним – тільки б піти в школу, щоб почути щось нове й цікаве, розумне. Хто бажав вчитися, той не дивився ні на свою бідність, ні на те, що нема у що взутися та вдягнутися. На той час багато дітей проживали на хуторах, але в школу ішли майже всі. Для діток із найдальших хуторів організували початкові школи: одну біля Марина в урочищі Ровища у Петриковій хаті, другу - у Давидковій хаті на Завечії.
Для української освіти під польською владою настали тяжкі часи.
У 20-30 роках ХХ століття тяжко жилося безземельним або малоземельним родинам, особливо бідним багатодітним сім’ям. Тоді в школу ходили по черзі тому, що в сім’ї була одна гунька, і дуже добре, якщо мали хоч одні калоші. Основним взуттям на той час були постоли, зв’язані ликом. Але наші поліщуки зуміли вижити, їх годувала земля і ліс. Літом всією сім’єю збирали ягоди, гриби, які можна продати, а висушені залишали на зиму для себе.
У 1924 році сейм Польщі прийняв закон, який перетворював більшість українських шкіл у двомовні. Внаслідок його впровадження кількість українських народних шкіл скоротилася. На Волині з 443 українських шкіл наприкінці 30-х років залишилося тільки 8. Закони, прийняті 1932 році, утруднювали дітям українських селян доступ до середньої і вищої освіти.
Незважаючи на ці події, у 1936 році добудовується приміщення ще одного класу на 35 місць. Це вже була школа із шестирічним навчанням. Вивчення Закону Божого викладалося російською мовою або польською, решту предметів навчали польською. Хто бажав навчатися сім років, той ішов учитися у семирічну школу селища Рокитне, (яке до 1922 р. носило назву Охотникове).
У школі вивчались: польська історія, література, географія, арифметика. Під час панування Польщі, населення переслідували за рідну мову. Навчання проводилося тільки польською мовою.
В цей період наша територія була прикордонною смугою Польської держави. Село на ніч закривалося брамою.
1939 рік. Червона гвардія звільнила Західні землі України. Наш край стає частиною Української Радянської Соціалістичної республіки.
У найстисліші строки в західних областях на радянських засадах було уніфіковано систему освіти та виховання. З січня
1940 р. усі школи західної України перейшли на навчальні плани, програми, підручники радянської школи. Поряд з рідною в усіх школах обов'язково вивчалась і російська. Вивчаються такі предмети як історія, географія, арифметика, література, природнича історія, латинь.
З червня 1941 по січень 1944 рр. діти не навчаються, школу закрито, іде Велика Вітчизняна війна. Рокитнівський край опинився у ворожому тилу.
Батьки деяких учнів пішли боронити Батьківщину в лавах Червоної Армії. (196 односельців встигли піти на фронт, загинуло 99 мешканців нашого села).
Непосильний тягар війни лягає і на рокитнівських жителів та їх дітей. Мова про те, щоб навчатися не велася. Треба було якось жити. Молодь погнали в Німеччину, старші, кому було вісімнадцять, та доросле населення були на фронті, а менші повинні були допомагати сім’ї. Все, що могли виростити за літо, забирали німці, а рокитенці знову жили дарами із лісу.
6 січня 1944 року – Рокитнівщину було визволено від німецько – фашистських загарбників.
Після вигнання німецьких загарбників із Рокитного 10 січня 1944 року починається навчання в школі. Предмети ведуться російською та українською мовами. Директором школи працює М.В.Зінченко. Це був тяжкий період як для вчителів, так і для учнів та їхніх батьків. Багато односельчан не повернулося до своїх домівок. Діти-переростки вдень працювали в полі, в лісі, а вечорами сідали за парти. Ці «учні-дорослі», які мусили замінити чоловіків на тяжких роботах, потомленими сідати за підручники, якщо вони були у викладачів. Писали чорнилом із бузини, а ручки самі діти робили із гілочок дерев, бувало і дерев’яними вуглинками на старих газетах, на паперових мішках з-під цементу. Добре, що на Гуту завозили цемент, то мішків «бумажних» було вдосталь.
Найтяжче мабуть на селі було вчителям, які не тільки займалися навчанням дітей і їхніх батьків, але вели культурно–просвітню роботу серед населення хуторів, ближніх сіл: Лісового, Осницька, надавали практичну допомогу сільській раді, колгоспові в комсомольській та партійній роботі. Райком комсомолу та райком партії залучав учителів сільської школи до роботи з молоддю на далеких північних селах, тому що там було зовсім мало освічених людей.
Однією із перших з глибинки Росії приїхала навчати і виховувати сільських діток Марія Георгіївна Копилова, яка розмовляла тільки російською. Це була сильна жінка, її ще називали «Дзержинський у спідниці». Сувора, але з гумором, життєрадісна, займалася не тільки громадським життям школи, села, а й району. Віддала цій школі 40 років свого життя. Померла у віці 93 роки (лютий, 2005 р.).
Разом з Копиловою приїхала ще зовсім юна вчителька, Валентина Іванівна Клименко, яка так само займається просвітою, вчить «письма», читати книги, веде гуртки, виступають з п’єсами та виставами серед односельчан. Все своє життя віддала цій школі. Суворо ставилася до себе і своїх вихованців.
Домашні завдання учні виконували без електричного світла, його на той час у селі і не було, а перед піччю розпалювали лучину або робили гніт із полотняної тканини, вмочуючи його у олію чи керосин, заможніші мали керосинову лампу. В багатіїв завжди був запас керосину та й гроші у них водилися.
1953-1963 роки – це період, коли директор школи Є.Т.Меримерина розпочала будівництво шлакової школи на 11 класів народним способом. Це був «довгобуд», який розтягнувся на десять років. Посильний внесок у це будівництво вніс чоловік Євдокії Трохимівни, який був лісничим Рокитнівського лісництва. Все дерево, яке пішло на приміщення школи, було завезено із його
Є.Т.Меримерина
Є.Т. Меримерина00000000000
лісництва. Всі працівники школи (техпрацівники, сторожі, учителі) брали участь у цьому будівництві, крім того вручну різали, чистили, трелювали, возили ліс. Засипали шлак і заливали його розчином, пізніше штукатурили, білили, ставили вікна, двері і самі фарбували шкільне приміщення. Все це виконувалося після навчання, тобто після закінчення уроків переодягалися і йшли на будівельні роботи до пізньої ночі. Навчально – виховний процес не зривався.
1 вересня 1963 року нове приміщення школи відкрило свої двері для дітлахів села Рокитне. Тепер з усіх приміщень (навчалися діти у будинку за річкою, нині там розміщено магазин; зі старої школи, яку пізніше переобладнано в шкільну майстерню; з хатинки - зараз це сільський відділ зв’язку) зібрали учнів в одну розкішну школу, яка носить назву «шлакової».
На даний час це старе приміщення вже розсипається тому, що будувалося майже десять років, і всі ці роки його обвіювали вітри, обливали дощі, обпікало сонцем.
О.Є.Марчук00000000000
Учні - були хороші, активні в усьому, талановиті, правопорушників майже не було, але були дітки яким не було у що взутися, одягнутися тому вони не відвідували школу. На початку 60–х років осінню, зимою і весною ходили у резинових чобітках, більш багатші або діти з малодітних сімей носили черевики.
А ще школярі дуже любили читати книги у шкільній бібліотеці, займатися у гуртках художньої самодіяльності: хоровому, художнього слова, драматичному, гуртку бальних танців. Вихованці брали участь у районних конкурсах дитячої художньої самодіяльності, неодноразово були переможцями.
Під керівництвом директора школи О.Є.Марчук (1963-1968 р.р.) побудовано приміщення їдальні, майстерні і бібліотеки. Біля навчального закладу посадили сад, розбили дослідну ділянку. Школярі надають практичну допомогу у збиранні сільськогосподарської продукції колгоспу «Ленінським шляхом».
В школі діє комсомольська та піонерська організації. Педколектив навчає і виховує нове покоління молоді, майбутню гордість школи.
Кожного літа працює табір праці і відпочинку, де школярі не тільки займаються дозвіллям, але й
вирощують овочі на виділеному колгоспом полі. Ведуть дослідницьку роботу на пришкільних дослідних ділянках.
1967 р. в сільську школу с. Рокитне приїжджає на роботу молодий учитель фізики Олександр Олексійович Самойлов. Його особистість, інтелект, професіоналізм вразив колег і учнів. Створює фізичний кабінет, клуб «Юний технік». Гуртківці займаються моделюванням сільськогосподарських машин, літаків, ракет, автомобілів тощо.
Вихованці Самойлова вперше стають призерами та лауреатами республіканських, переможцями районних та обласних змагань з різних видів технічної творчості. У 1982 р. під його керівництвом гуртківцями складено міні–трактор для обробітку ґрунту. Цей трактор був на виставці ВДНХ. Залучаючи учнів до роботи в технічних гуртках, розвиває потребу у навчанні, формує бажання вчитися, дає втіху, стимулює їхні пізнавальні інтереси та розумову активність. Про сільську школу дізнаються в республіці.
На відповідний рівень піднято роботу по вивченню предмету фізики та розвиток технічної творчості серед сільської учнівської молоді. На допомогу О.Самойлову після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту учителем фізики та астрономії стає Василь Андрійович Мандзій. У 1969 році гуцульського юнака направляють на роботу у школу поліського села Рокитне Рокитнівського району Ровенської області. Добратися можна поїздом, тоді ще не ходили так автобуси, як зараз, але він і досі працює в нашій школі, яка стала для його рідною. В трудовій книзі, як і у О.Самойлова, один запис «Призначений на посаду учителя фізики та астрономії в Рокитнівську СШ № 2».
О.О.Самойлов.
В.А.Мандзій....
Під час керівництва О.Є.Марчук велика увага приділяється природоохоронній роботі. Вчитель біології Т.Г.Шульгун займається благоустроєм території, веде роботу на дослідній ділянці , вирощені овочі представлялися на районних та обласних виставках досягнень сільського господарства. Разом з учнями доглядали шкільний сад, надавали допомогу у догляданні колгоспного саду, працювали на посадках лісу у Рокитнівському лісництві, збирали насіння дерев для майбутніх саджанців, а особливо шишок.
На посаді директора Рокитнівської СШ № 2 працював О.М.Петричко 1968 – 1969 н.р.
1969-1970 р.р. – директором школи працює А.М.Турчинський. Вчителів 55, навчається учнів – 1300. Навчання проходить у дві зміни .В наявності є кабінет хімії, фізики та біології .
На уроках фізкультури учні займалися на вулиці, були на той час невеличка спортивна площадка, а саме: баскетбольна, волейбольна, доріжки для стрибків у довжину та висоту. Взимку займалися в коридорі шлакової школи. Вчителем фізкультури був Василь Акендінович Чецький. Понад усе на той період хлопці і дівчата любили грати у футбол в будь-яку пору року. Його вихованці були переможцями районних та обласних спортивних олімпіад. За це неодноразово нагороджувалися туристичними путівками в міста Одесу, Севастополь, Вільнюс, Ригу, Львів.
Директор Турчинський через райком партії добивається побудови нового приміщення для школи. В 1970 році затверджено кошторис, розпочато будівництво двоповерхової школи і спортивної зали за шлаковим приміщенням, на місці шкільного фруктового саду.
О.І.Власенко,,,,,,,,,,
1970-1979 р.р. – директор школи О.І.Власенко. На цей час навчаються 989 учнів, працює 75 вчителів. За цей період побудовано інтернат на 85 учнів, адміністративний корпус школи. Навчаються діти з 8 населених пунктів, з сіл Рокитне, Осницьк, Лісове, Залав’я, Дерть, Блажево, Більськ, Єльно. Працює інтернат для дітей із цих сіл.
Життя в Рокитнівський СШ №2 вирує. З 1979 по січень 1994 р. директорами працювали: М.М.Середа, Ф.І.Тарасюк, М.К.Огієвич, З.А.Безкоровайний.
З 1988 р. відкриваються нові секції гуртків: винахідництва і раціоналізації, кіно - фотолюбителів, спортивно–туристські, фізико–технічні. В цьому ж році відкрито спецклас з поглибленим вивченням фізики.
У 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про освіту», що визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави й передбачив кардинальні зміни в її роботі. Відповідно до закону, а
також внесених до нього змін і доповнень (1996 р.), освіта в сучасній Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, реальної взаємоповаги між націями та народами.
1992 р. в школі з’явилися перші не кольорові комп’ютери, де діти навчаються основ комп’ютерної техніки і сучасних засобів програмування.
З січня 1994 року по травень 2006 року загальноосвітній заклад в селі Рокитне очолює випускник В.П.Близнюк. Це період піднесення загальноосвітнього закладу на нові рубежі досягнень у навчально-виховному процесі, запроваджуються нові технології навчання і виховання. ЗНЗ працює, вирішуючи одну із ключових проблем сучасної школи. Велика увага звертається на профільне навчання в старшій школі. В школі працює 78 вчителів, навчається 1096 учнів. За цей час добудовано нове приміщення їдальні.
Шкільне господарство дуже велике, закінчено будівництво нової майстерні, господарських будівель, культурно – дозвіллєвого комплексу (КДК).
Колектив вчителів 1986 р...................................................................................
В.П.Близнюк.....................
Молодий директор добре справляється зі своїми обов’язками. Організував роботу із спонсорами, шефами, громадськістю села, району та навіть області, які з розумінням ставилися до освітянських проблем. Постійно підтримує цікаві починання в навчально – виховному процесі і всіляко допомагає в їх організації. Про нього неодноразово писали як в районних так і в обласних ЗМІ.
Ось уривок із районної газети «Голос Полісся» «Господар школи» автор Л.Васюк, 25 лютого 1995р.
«…Він компетентний у всіх питаннях, як господарських, так і і тих , що стосується навчально – виховного процесу. Завжди знайде вихід із скрутного становища, усіма правдами і не правдами доб’ється того, що необхідно для школи, учнів та вчителів. Одним словом, просто господар, який знає,що у нього робиться і що треба зробити. Під час його роботи в школі на посаді директора не порушувався тепловий режим, за винятком годин, коли відключалася подача електроенергії. На території школи силами учителів і учнів посаджено великий садок. Він заснував у школі підсобне господарство іі постійно вишукує для нього корми.
«Чуйний», «людяний», «хазяйновитий», «невтомний» - такими словами характеризують
Володимира Петровича його колеги - вчителі. І слухаючи їх розповіді, дивуєшся, як за такий короткий період, та ще при теперішній скруті цей керівник зміг стільки зробити для школи.
Володимир Петрович намагається здружити, об’єднати вчительський колектив. Він є одним із головних організаторів дозвілля вчителів. Якщо в школі організовують похід з ночівлею, Володимир Петрович є завжди його учасником. Він надзвичайно весела, життєрадісна людина. Жартівливим дотепним слівцем, хорошою піснею завжди підніме настрій оточуючих. За всі ці достоїнства його люблять та поважають вчителі, діти, батьки, друзі. Якби було більше таких керівників, як Володимир Петрович, які не сидять склавши руки, а вишукують можливості для роботи, то можливо наше життя було б набагато кращим».
1 вересня 1997 року школа відзначила своє перше сторіччя з дня заснування. Працює 81 вчитель, з них 36 випускників цієї школи. На сторіччя школи подаровано облдержадміністрацією 60 столів і стільців на 360 посадочних місць для їдальні, районною держадміністрацією – відеомагнітофон, обласною і районною організацією УНР – телевізор.
2001 рік. Школа працює в ринкових умовах. Має трактор, 2 коней, 4 бичків. Є комп’ютерний клас та 2 комп’ютери нового зразка, ксерокс. Один комп’ютер куплений за виручені кошти від продажу бичків. Один комп’ютер подарував депутат обласної ради, голова правління ВАТ «Рокитнівський склозавод» Г.І.Мініч.
Учні школи є постійними учасниками предметних олімпіад тому, що вони є важливим чинником формування розумових і творчих здібностей дитини. Виявляють глибину знань учнів з окремого предмету, широту ерудиції в цілому та творчі можливості, адже такі змагання
стимулюють, спонукають до подальшого зростання.
Учні школи є постійними учасниками предметних олімпіад тому, що вони є важливим чинником формування розумових і творчих здібностей дитини. Виявляють глибину знань учнів з окремого предмету, широту ерудиції в цілому та творчі можливості, адже такі змагання стимулюють, спонукають до подальшого зростання.
Справився із завданням та показав високі результати з фізики Ониськевич Володимир на етапі районної олімпіади. Володимир повернувся із Рівного переможцем. Посів ІІ місце у третьому етапі Всеукраїнської олімпіади з базових дисциплін. Десятикласник продемонстрував глибину знань з улюбленого предмету та показав свої творчі здібності. Це свідчить про наполегливу і систематичну працю його учителя і наставника Василя Андрійовича Мандзія.
Призові місця з біології на другому етапі Всеукраїнської олімпіади посіли Попач Наталія та Коханевич Ірина учитель Христина Василівна Русин, з хімії - Гордійчук Тарас, учитель Стефанія Миколаївна Таталіба.
В конкурсі учнівської майстерності «Учень року – 2001» третє місце посіла учениця нашої школи Дробуш Людмила.
На високому рівні ведеться позакласна та виховна робота.
2002 рік. В серпні на базі Рокитнівської загальноосвітньої школи №2 створено Рокитнівський аграрний ліцей, якийзаймає 7 корпусів. Вони розташовані на площі 10,5 га.
У школі навчається 1059 учнів, 76 учителів із них 43 випускники рідної школи. Нараховується 29 чоловік обслуговуючого персоналу. 59 учителів із вищою педагогічною освітою, 17 – із середньою спеціальною,10 вчителів заочно навчаються у вищих навчальних закладах. Мають звання «Вчитель – методист» - 6 чоловік, «Старший вчитель» - 3 чоловіка. Нагороджені знаком «Відмінник освіти» - 9, а присвоєно звання «Спеціаліст вищої категорії» - 35.
Закінчується будівництво стаціонарної теплиці для розвитку квітникарства, овочівництва та господарських будівель, де можна утримувати домашніх тварин і сільськогосподарський реманент. В школі є пасіка з 50 вуликів та 20 бджолиних сімей. Утримуються бички, коні. Обладнано і зроблено євро - ремонт комп’ютерного класу, де учні ліцею освоюють новітні технології на 11 сучасних комп’ютерах.
Вихованці ліцею беруть активну участь у різних змаганнях та предметних олімпіадах з інформатики і стають їх переможцями.
У навчально – виховний процес запроваджують нові технології навчання і виховання, спрямовані на забезпечення загальної середньої освіти та реалізації профільного навчання, здійснення професійної підготовки.
Головними завданнями визначено:
-
створення умов для врахування і розвитку навчально – пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі загальноосвітньої підготовки;
-
виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого та професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;
-
реалізація особистісно зорієнтованого підходу до розвитку, виховання і навчання дітей та підлітків;
-
всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків , здібностей, формування інтересів та потреб;
-
виховання школяра як вільної, демократичної, національно-свідомої, життєво і соціально компетентної особистості, здатної самостійно приймати відповідні рішення в різноманітних ситуаціях.
З метою професійної орієнтації учнів та ознайомлення їх із професією пасічника проводяться уроки бджільництва, де школярі набувають знань, умінь, навичок роботи з бджолами. Пасіку школі у кількості 28 бджолосімей передано правлінням ВАТ «Скляний завод» ( директор Г.І.Мініч).
Учні дізнаються про те, яку користь приносить комаха бджола людству. Ця справа є досить актуальною на сучасному етапі, оскільки кількість пасік зменшується. А продукти бджільництва дуже корисні як для харчування, так і лікування людини. Ліцеїсти широко вивчають тракторну справу, квітникарство, рільництво та садівництво.
2003 рік. Проведено капітальний ремонт опалювальної системи з переведенням котельні на газове опалення. Велику допомогу в цій роботі навчально – виховному закладу надав депутат Рівненської обласної ради, випускник нашої школи Василь Михайлович Берташ.
На цей період в ЗНЗ був нелегкий час, безгрошів’я, холодні приміщення школи, застаріла опалювальна система. За великий матеріальний внесок школі та побудову фельдшерсько акушерського пункту і церкви в с. Лісове (там працює наша дочірня школа) В.Берташа було нагороджено Міжнародним Орденом Дитячої Усмішки.
На чільному місці ЗНЗ с. Рокитне є природоохоронна робота.
2003 рік став знаменитим для ліцею тим, що агітбригада юних екологів «Зелений гурт» зайняла перше місце на обласному конкурсі учнівських екобригад «Довкілля для Європи». Через декілька неділь разом зі своїм керівником Х.В.Русин вирушили на боротьбу до Києва на Всеукраїнський конкурс юних екологів і показали свій виступ на високому рівні, де захистили честь Рівненщини і посіли друге місце на Всеукраїнському конкурсі, за що отримали путівку у табір «Юннат» Національного Еколого - натуралістичного Центру.
Христина Василівна Русин народилася 9 травня 1945 р. на Тернопільщині. Розпочала свою педагогічну діяльність після закінчення інституту у 1970 році в Рокитнівській середній школі №2, де і працює на даний час. За свою трудову діяльність вчитель неодноразово відзначалася відділом освіти районної державної адміністрації (щорічно з 1996 року), Рівненським управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації (1999 р., 2001 р., 2002 р., 2003 р., 2004 р.), Міністерством освіти і науки України (2003 р.) за вагомі внески за роботу з обдарованими та здібними дітьми. Найвищих показників по роботі з обдарованими дітьми Христина Василівна досягла в 2004-2008 роках.
Х.В.Русин................................
Її учні щороку є переможцями районних та призерами обласних олімпіад з біології (2004 - 2 учні, 2005 - 1 учень, 2006 - 1 учень), Рівненської Малої академії наук учнівської молоді.
В 2003 році - переможець обласного конкурсу «Жінка року - 2003» в номінації «Наука і освіта».
В 2004р. була відзначена нагородою «Золота фортуна».
Христина Василівна Русин керівник еколого – натуралістичного гуртка в якому її вихованці набирають практичних знань і вмінь.
Обдаровані та талановиті діти навчаються в нашій школі.
В газеті «Рокитнівщина» від 17 березня 2004р. є стаття «Вундеркінд з аграрного ліцею» автор Л.Котюк.
«...Більш титулованого учня ніж В’ячеслав Маринич у нашому районі годі й шукати. Десятикласник Рокитнівського аграрного ліцею двічі поспіль у 2002 і в 2003 рр. ставав третім призером обласної олімпіади з географії.
У 2004р. В’ячеслав здобув третє місце на обласній олімпіаді з фізики, згодом - друге з географії. Захистив свою науково дослідну роботу (секція географічне краєзнавство), ставши другим призером Рівненського регіонального відділення Малої академії наук (МАН).
Учасник багатоденних турпоходів по Українських Карпатах 2002 - 2003 рр., обласних змагань з спортивного орієнтування і техніки пішохідного туризму…
Неодноразово зі своїм керівником туристсько–краєзнавчого гуртка Юрієм Леонідовичем Хмельовським бували у турпоходах, проводили гідрологічні та ботанічні дослідження, записували спогади старожилів, відзняли декілька фотоплівок.
В цьому ж році краєзнавчий звіт ліцею став переможцем обласного туру Всеукраїнської історико - географічної краєзнавчої експедиції «Сто чудес світу», захищав честь Рівненщини у м.Києві, став лауреатом конкурсу.
З вересня 2005 року працює школа нового типу – Рокитнівський навчально – виховний комплекс «Школа І-ІІІ ступенів - ліцей». Школярі активно працюють в експедиціях по напрямку руху школярів та учнівської молоді «Моя земля - земля моїх батьків» та туристсько - краєзнавчій експедиції школярів «Краса і біль України». Є переможцями олімпіад, конкурсів, туристських зльотів, Малої академії наук.
Берташ Інна, учениця 10-Б класу посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі робіт МАН. Темою, яку вона захищала, було «Бджільництво», нагороджена медаллю Всеукраїнською асоціацією голубників «Барвистий світ тварин та птахів України», місто Київ, 2005 рік.
6 січня 2006 року розпочав свою роботу шкільний історико-краєзнавчий музей «Рідний край». Учні знайомляться з культурою і побутом, історичною спадщиною, історією, традиціями та звичаями рідного краю. Тут проводяться уроки народознавства, етики, рідної мови та літератури, виховні заходи. Роботою музею керує В.П.Євтушок.
Навчальний заклад з травня 2006 року очолює Геннадій Іванович Грогуль.
Основними напрямками навчально-виховної роботи загальноосвітнього закладу є виховання справжньої людини –
громадянина України, гуманної, добропорядної, милосердної особистості з високим рівнем національної свідомості та моральної вихованості.
Чільне місце займає національно-патріотичне, оздоровчо-спортивне виховання, природоохоронна робота та туристсько-краєзнавча робота. Учні ліцею є переможцями та призерами районних обласних змагань, конкурсів з напрямку екологічної, туристсько-краєзнавчої роботи. Ведеться дослідницька робота по вирощуванню різних сортів картоплі в нашій зоні, вирощування домашніх тварин за новою технологією (поросят, кроликів).
Це допомагає учням не тільки краще розуміти навколишній тваринний і рослинний світ, а проявляти про нього турботу, боротися за збереження природи рідного краю та навколишнього середовища.
Школярі ведуть екологічне інформування, із зверненням виступають перед жителями Рокитнівщини, на підприємствах і в організаціях, де населення дізнається про забруднення землі, водоймищ, лісових масивів, про небезпеку, яку приносять кислотні дощі, нітрати, токсичні речовини.
В червні 2008 р. на базі нашого навчального закладу був проведений обласний семінар для районних начальників відділів освіти Рівненщини по питанню еколого – натуралістичної та природоохоронної роботи.
Цим займається учасник Всеукраїнського зльоту юннатівського руху в м. Київ, (присвячений 80-річчю юннатівського руху), учитель біології, учитель вищої категорії, учитель – методист Х.В.Русин.
Початок навчального 2008 - 2009р.р. став вдалим для нашої школи.
Наша учениця Лесковець Ірина була учасницею ІІ Всеукраїнського зльоту юних лісівників у м.Суми і тут же отримала за свою роботу «Вирощування садибного матеріалу сосни звичайної» І місце.
У вересні цього року троє учнів з НВК Ушко Наталія, Демянчук Інна та Кушнір Галина взяли ІІ місце на Всеукраїнському зльоті юних біологів в м. Дніпропетровськ.
В історію школи не можливо не занести і фольклорний колектив НВК «Рокита» керівник Богдан Іванович Гончар. На Всеукраїнському фольклорному фестивалі «Купальські роси», який відбувся в с. Немиринці Житомирської області 6 липня 2009 р. вони посіли ІІ - почесне місце.
Г.І.Грогуль.................................
В.П.Євтушок.......... ........... .......
Туристсько-краєзнавчу роботу в загально навчальному закладі очолює вчитель географії, учитель вищої категорії, учитель-методист, керівник шкільного туристсько-краєзнавчого гуртка, член Всеукраїнської спілки краєзнавців Ю.Л.Хмельовський. Він є засновником традиційної спортивно-туристської гри «Беркут», яка проводиться щорічно і присвячена Дню Перемоги.
На високому рівні володіє методикою викладання свого предмета. Проводить науково-пошукову роботу в походах туристичними стежками Рокитнівщини, Рівненщини, подорожували з групою учнів до Карпат. За матеріалами досліджень видано «Туристичний маршрут: Льва — окраса Полісся», збірку нарисів «Журавлинний край», час від часу з’являються краєзнавчі статті на сторінках районної газети «Новини Рокитнівщини».
Юрій Леонідович творчий вчитель і докладає багато зусиль для розвитку творчих здібностей школярів. Має результати в роботі з обдарованими дітьми, підготував переможців обласного етапу
конкурсу «Краса і біль України» у 2008 році, призерів щорічного туристсько-краєзнавчого зльоту, учасників Руху учнівської молоді «Моя земля — земля моїх батьків», а також переможця обласного та всеукраїнського етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт в Малій академії наук України. Конкурсна робота «Туристсько-рекреаційні можливості басейнів річок Льви та Ствиги» результат трьохрічної роботи з ученицею Гордійчук Мариною.
Юні туристи, вихованці Хмельовського пройшли туристськими стежками Рівненщину, Житомирщину, зуміли подолати гори Карпати та найвищу її точку Говерлу.
НВК може пишатися спортивними досягненнями. Учні школи були призерами і переможцями районних та обласних змагань у військово – спортивній грі «Заграва», з волейболу, баскетболу та легкої атлетики. За що маємо багато нагород. Призи – кубки стоять на видному місці біля спортзалу.
Реалізуючи національну програму учнівської молоді Рівненщини, Рокитнівщини на 2008 -2020 роки вся робота загально освітнього закладу спрямована на відродження історії, звичаїв, традицій, культури та духовних надбань рідного краю.
Головна мета учительського колективу - передати молодому поколінню соціальний досвід, духовне багатство українського народу, формувати в учнів національної свідомості, громадянської позиції на засадах духовності, художньо – естетичної, правової , екологічної та фізичної культури.
Основними завданнями педколективу в урочний та позаурочний час є:
- організація роботи з учнями по виконанню та реалізації Програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини, Рокитнівщини на 2008 -2020 роки; розвиток творчих та інтелектуальних здібностей, залучення дітей до різноманітної діяльності за інтересами; організація морально – правового та превентивного виховання, залучення до цієї роботи працівників правоохоронних органів, захист прав дитини; охорона та життя та зміцнення здоров’я учнів, організація їх дозвілля; надання допомоги в організації роботи учнівського самоуправління, дитячих та громадських організацій; організація роботи з батьками та громадськістю, спрямування батьківської громадськості на національно – культурне відродження.
Із лютого 2016 року навчальний заклад очолює Близнюк Володимир Петрович.